Лінія Костенко 95
Вітаємо і дякуємо за слово та мудрість, які надихають і звеличують.
Ліна Костенко — більше, ніж письменниця. Це голос, що звучав попри заборони й час. Це правда, яка не втрачає актуальності. Це слово, що стало бронею для нашої пам’яті. Вона не підлаштовувалася під часи, не шукала компромісів із совістю, не поступалася принципами.
Ліна Костенко не просто писала про Україну — вона говорила ті слова, які важко було вимовити, але які обов’язково повинні були прозвучати.
Сьогодні її голос звучить так само гостро й безкомпромісно, бо він про найголовніше — про гідність, пам’ять і націю, яка бореться.
Її слово було і залишається нашою зброєю. Її думки — тим, що формує нашу свідомість. Історія триває, і ми творимо її далі.
З Днем народження !
⸻
Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову,
і в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив.
"Українці – це нація, яку віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу.
Образ її спотворювався віками, їй приписувалася мало не генетична тупість, відмовлялося в мужності, але інкримінувався то націоналізм, то антисемітизм.
Велике диво, що ця нація на сьогодні ще є, вона давно вже могла б знівелюватися й зникнути.
Фактично це раритетна нація, самотня на власній землі у своєму великому соціумі, а ще самотніша в універсумі людства. Фантом Європи, що лише під кінець століття почав набувати для світу реальних рис. Вона чекає своїх філософів, істориків, соціологів, генетиків, письменників, митців … Історія триває. І якщо ми вчора не випили брому, читаючи її, то сьогодні й завтра будемо здатні її творити …”
#ЛінаКостенко